Більше 5% школярів стра­жда­є від не­спроможності до навчання, ко­тра про­яв­ля­єть­ся в складностях сприйняття усної мови і пись­ма.
Таким дітям зазвичай ставлять діагноз "затримка психомовного розвитку" або дислексія.
Дис­лек­сія - наслідок порушення кровобігу го­лов­но­го моз­ку. Складності в читанні можуть виникати  і з інших при­чи­н. Серед них, для прикладу ­нев­рал­гі­чні де­фек­ти зору та слуху.

Не­дивлячись на те, що дис­лек­сія це ре­зуль­тат нев­рал­гі­чних осо­бливостей людини, вона не вважається пси­хі­чною хворобою і мо­жет бути диіаг­нос­то­ва­на у лю­дей з різ­ним рів­нем ін­тел­лек­ту.

Читання і пись­мо мають велике значення в сучасному суспільстві.

Той, хто спроможний сприймати і опрацьовувати інформаційний поток швидко та єфективно, знаходится в значно кращому становищі.

В звязку з цим, особливо важливо вчасно впізнати та діагностувати дислексію, або ж схильність до неї.

Існує декілька різновидів психомовних розладів:
Дис­фо­не­зія – дитина важко сприймає інформацію на слух..
Дисей­де­зія – дитині важко візульно сприймати написане, а як наслідок – проблеми при читанні.
Дис­нем­ки­не­зія - ді­ти з та­ким диіаг­но­зом відчувають значні рухові проблеми, особливо при ручному письмі.

Ді­аг­ноз, без­умов­но, мо­жет по­ста­вити лише професіонал, а для батьків важливою є інфмормація про ознаки при яких можуть виникати підозри психомовних розладів. Ми ре­ко­мен­ду­ємо вам відвідати спеціаліста з метою диіаг­нос­ти­ки, у випадку якщо дитина::
      Швидко втомлюється при виконанні письмових та мовних завдань;
      Пропускає окремі слова при читанні;
      Занадто близько підносить книгу до очей, прикриває чи закриває одне око при читанні (при цьому також варто пройти перевітку і у окуліста);
     Відчуває головний біль при читанні чи по його завершенні;
     Киває головою назад-вперед;
     час­то тре очі  під час читання/письма;
     відчуває труднощі в запамятовування, ідентифікації і відтворенні основних геометричних фігур;
     пише слова і букви задом наперед;
     ухиляється від виконання письмових та усних домашніх завдань;
     погано читає;
     має занадто нерозбірливий поччерк;

Оптимальним варіантом, при підозрі на психомовні розлади стане повне обстеження дитини (офтальмолог, психіатр, логопед-дефектолог, психолог) доповнене ультразвуковою і томографічною діагностикою головного мозку.

Лише після цього можна буде встановити остаточний діагноз і, при наявності розладів, підібрати індивідуальний курс лікування.

В більшості випадків для усунення проблеми достатньо корекційної терапії. Медикаментозне лікування використовують лише при важких формах дсилексії, котра спостерігається у дитини в комплексі з іншими психічними розладами, такими як аутизм, ДЦП та інші.

 Цікаво, що з цього приводу думають представники ВУЗів нашої країни? Запрошуємо висловити власну думку всі інститути та університети Києва та інших областей нашої країни.