Шкідливі поради, які прийнято вважати за корисні

«Правило» № 1. Кожна дитина народжується ледарем. Якщо її не примушувати до праці, вона ніколи не проявить ініціативу. Тому необхідно примушувати дитину робити «через не хочу» частіше, тоді вона звикне до примусу і зрештою стане працелюбною і успішною людиною.

«Правило» № 2. Дитина має бути слухняною. Якщо дитина не слухається, необхідно добитися її слухняності. Якщо сказали зробити уроки, прибрати в кімнаті або помити посуд, вона повинна виконати наказ негайно. В результаті такого виховання дитина стане працелюбною, відповідальною і дисциплінованою.

«Правило» № 3. Кращий спосіб відучити дитину від небажаної поведінки – це покарання і позбавлення. Заберіть комп'ютер, і дитина почне добре вчитися. Забороніть гуляти на вулиці, і вона обов'язково вибачиться за погану поведінку, пообіцяє виправитися.

«Правило» № 4. З капризами дитини нехтуватися не можна у жодному випадку. Якщо дитина вередує, йдучи проти вашої волі, то вона просто вередує. Ясно ж: ніяких причин для капризів немає, просто вона іще не розуміє всього корисного. ЇЇ слід відразу покарати, без питань і з'ясувань. А то звикне вередувати.

«Правило» № 5. Завдання батьків – застерегти дитину від помилок. Якщо дитина щось робить неправильно, краще повідомити її про це заздалегідь. Пояснити, що спосіб, яким вона вирішила досягти своєї мети, невірний. Показати дитині кращий варіант. Таким чином ми допоможемо дитині взяти від життя значно більше, чим змогли взяти самі.

«Правило» № 6. Тільки високі вимоги зроблять з дитини справжню людину. Треба всіма силами добиватися, щоб вона була слухняною, чесною, розумною, цілеспрямованою. Вона повинна добре вчитися в школі, допомагати по дому, поважати старших, займатися спортом і приносити радість. Про це їй треба постійно говорити. Постійно порівнювати її з успішнішими дітьми. Постійно вказувати на її недоліки. Це мотивує стати кращим.

При лабораторному аналізі виявляється. Всі ці правила настільки могутні, що застосування навіть одного з них дає стабільний і надійний результат у вихованні ледаря. Але якщо ви наполегливо впроваджуєте весь список, успіх в справі знищення в дитині власної особистості вам гарантований. З чого я виходжу? Людям подобається займатися справами, які примушують їх переживати приємні емоції. І навпаки, чим більше негативу пов'язано з конкретною дією, тим менше бажання її виконувати. Відповідно негативні переживання відносно навчання відбивають бажання вчитися. Якщо дитина отримала двійку і, повертаючись додому, болісно думає: «Батьки мене за це покарають», значить, у неї «ті ще», «правильні» батьки. Таким батькам нічого не варто покарати дитину і тут же посадити її за уроки. Тим часом підсвідомість швидко встановлює зв'язок між уроками і такими емоціями, як пригніченість, безвихідність, образа і злість, а також ненависть до школи. Але негативні мотиви є хорошою підмогою хіба що у вихованні майбутнього ледаря, тому що в більшості випадків вони діють пригнічуючи. Особливо пригнічує людей порівняння з успішнішими: у дитини зміцнюється переконаність, що вона гірша за інших. Загалом, чим більше негативу отримує дитина від батьківських нотацій, тим менше її бажання щось робити. Ми примушуємо її мити посуд – а вона не миє, або миє з-під палиці. Як бути? Відмічено: якщо дорослі взагалі нікого не примушують, а роблять все самі, діти копіюють їх поведінку і рано чи пізно починають самостійно наводити лад. Але якщо дитина говорить: «Я не знаю, як треба робити» або «Підкажіть, з чого почати», значить, у неї «правильні» батьки, які відчувають себе просто прекрасно за рахунок того, що їх діти без них кроку не можуть ступити. Такі батьки у вигляді приємного бонуса дістають можливість передати лінь внукам і навіть правнукам! Підводячи підсумки, скажу: постійне примушення породжує внутрішній саботаж при одній тільки думці, що зараз потрібно щось робити. Постійний контроль викликає страх зробити щось не так і відучує ставити власні цілі і шукати власні шляхи їх досягнення, інколи він може навіть нагадувати анафилактический шок, звичайно лише на психічному рівні. Чому-чому, а наполегливості і цілеспрямованості так не навчають. 

 
Автор: Сердюк В.Ю.